Українські експортери: нові ринки, нові виклики

Український експорт пройшов структурну трансформацію за чотири роки. Втрата чорноморських портів у 2022 і поступове відновлення морської логістики у 2023–2024 змінили географію і номенклатуру експорту. Сьогодні картина виглядає інакше, ніж у будь-який період до 2022.

Географія

ЄС — головний експортний напрямок (близько 60% усього експорту), що набагато вище за 35% у доковидні роки. Польща, Румунія, Німеччина, Італія — топ-4 партнери. Близький Схід (Туреччина, Єгипет, Саудівська Аравія) — близько 15%. Африка — близько 8%, з акцентом на агропродукцію.

Номенклатура

Агропродукція — близько 45% експорту (зернові, олії, м'ясо). Металургія — близько 12% (значне скорочення з доковидних 25–28%). IT-послуги — близько 8%, з продовженням зростання. Решта розпорошена по машинобудуванню, хімії, харчопромисловості, легкій промисловості.

Виклики

Дрібні і середні експортери стикаються з ускладненими процедурами допуску до ринків ЄС — особливо у харчовій та хімічній галузях. Вимоги до сертифікації, ESG-звітності, регуляторного compliance значно дорожчі за українські аналоги. Це створює бар'єр для компаній, які раніше експортували в простіші юрисдикції.

Що допомагає

Програми ЄС з підтримки експортерів, гранти на сертифікацію, Ukrainian Export Promotion Office — усі ці інструменти доступні і використовуються. Але їх обʼєм недостатній для повного закриття адаптаційних витрат, особливо для малого бізнесу.

Теми: #експорт#ринки#ЄС

ihorkushnir.org.ua — макроаналітичний журнал. Біографія автора — ihorkushnir.com.